Міжмолекулярна взаємодія

Міжмолекулярна взаємодія

 Міжмолекулярна взаємодія  — взаємодія між електрично-нейтральними молекулами або атомами; зумовлює існування рідин і мол. кристалів, визначає відмінності між реальними і ідеальним газами і проявляється в різноманітних фіз. явищах. Існування М. в. вперше врахував 1873 Я. Д. Ван дер Ваальс при поясненні властивостей реальних газів. М. в. залежить від віддалі між молекулами г і проявляється при r < 10 -9 м. Вона має електромагн. і квантову природу і складається з сил притягування та відштовхування. Серед сил притягування розрізняють: орієнтаційні, які діють між двома полярними молекулами, тобто такими, що мають дипольні моменти (див. Диполь електричний); індукційні, що виникають між полярною і неполярною молекулами за рахунок того, що в останньої під дією електр. поля першої наводиться дипольний момент; дисперсійні, які виникають між двома неполярними молекулами і зумовлені флуктуаціями електронної густини однієї з молекул, що призводить до появи у неї миттєвого дипольного моменту, який в свою чергу індукує дипольний момент в ін. молекулі. Сили притягування fпр обернено пропорційні г. Сили відштовхування діють між молекулами на дуже малих віддалях і виникають при стиканні електронних оболонок атомів, що входять до складу молекул. Вони більш короткодіючі, ніж сили притягування, і спадають при збільшенні віддалі за законом fвід ~r -n, де n ≥ 13. М. в., як правило, описується потенціальною енергією взаємодії U (r) — т. з. потенціалом взаємодії. Сила взаємодії при цьому визначається як f=—dU(r)/dt Розрахувати такий потенціал при величезній кількості пар взаємодіючих молекул практично неможливо. Не вдається й експериментально виміряти силу взаємодії на міжмол. віддалях. Тому звичайно вираз для U (r) підбирають емпірично так, щоб проведені з його допомогою розрахунки різних характеристик речовини узгоджувались з експериментом.